Гелікарнасський мавзолей

П’яте диво світла – Гелікарнасський мавзолей – створювалася довше, ніж будь-яка піраміда. Померлий в 353 році до н.е. цар Мавсол ще за життя почав будувати в столиці свого царства (нині це турецьке місто Бодрум) мавзолей для свого поховання. Після його смерті будівництвом храму керувала цариця Артемісія. Потім храм будував їх син, а закінчені роботи були тільки при онуці Мавсола й Артемісії. Весь цей час в будівництві були зайняті кращі грецькі архітектори та скульптори.

Чудовий мавзолей ще задовго до закінчення будівництва був зарахований до чудес світу, і навіть війська Олександра Македонського, які згодом захопили і розграбували Гелікарнас, мавзолей не чіпали. Він простояв аж до XV століття, не зруйнований ні численними землетрусами, ні пожежами. Знищили його хрестоносці, які побудували з фрагментів мавзолею фортецю святого Петра. У кріпосні стіни замість каменів вмуровували цілі статуї і плити з чудовими рельєфами. Потім хрестоносців з Гелікарнасу вигнали турки і з замку святого Петра зробили фортецю Бодрум.

У XIX столітті мандрівники, більш освічені, ніж лицарі-хрестоносці і середньовічні турки, звернули увагу на те, що в стіни середньовічного Бодрума вправлені плити з античними рельєфами, що зображують битву греків з амазонками. Англійський посол заметушився, добився дозволу виламати плити і відправив їх у Британський музей. Побачивши рельєфи, один з охоронців музею по імені Ньютон поїхав в Бодрум і, поки делегація протягом дев’яти місяців чекала від турецької влади дозволу на вилучення з кріпосних стін інших античних деталей, знайшов місце, де знаходився сам мавзолей. З незліченних мармурових уламків, знайдених там, вдалося зібрати двометрові статуї Мавсола і Артемісії і фрагменти інших скульптур, що прикрашали мавзолей.